Меню сайту

Категорії розділу
Мої статті [0]
Колосок [32]
Журавлик [21]
Ромашка [18]
Соняшник [49]
Ялинка [43]
Ластівка [42]
Дударик [25]
Сонечко [18]
Калинка [25]
Буратіно [2]
Рукавичка [5]
Метелик [10]
"Магія мови" [6]
"ІКТ" [2]
"Україночки" [2]
"Перші сходинки" [4]
"Країна фантазерів" [1]
Новини вересня [13]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Заклад дошкільної освіти №2 "Оленка" м.Миргород


Середа, 05.08.2020, 10:18
Головна » Статті » "Магія мови"

Іван Малкович - знайомство із поетом та видавцем

Іван Малкович (10.05.1961)

Іван Малкович — український поет і видавець. Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1986 р. Лауреат Шевченківської (2017) та інших літературних премій, кавалер "Ордена усмішки" (Польща).

Автор семи «дорослих» поетичних книг: «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник з новими віршами», 2013, 2016, 2017.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом». «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами, а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав призабутих гуцульських і лемківських пісень...»

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі». (Енциклопедія актуальної літератури).

Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». (Книжковий огляд, № 1, 2002).

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ чотири поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму», 2006; «Все поруч», 2010; 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник», 2013; «ПОДОРОЖНИК з новими віршами», 2016, 2017 (загалом чотири видання).

 

Про поезію Івана Малковича

«Вірші Івана Малковича найкраще читати вголос, у родинному колі, аби м’яке світло настінної лампи падало на сторінки поетичної книги, а дружина, тримаючи сина на руках, сиділа у м’якому кріслі в глибині кімнати, оповитої темрявою, і уважно вслухалася в слова чоловіка і батька. Не випадково, до речі, сам Малкович спромігся зорганізувати найкраще в сучасній Україні видавництво дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», вишукана мистецька довершеність і казкова інтонаційність ошатних видань якого стала зразком для наслідування далеко поза межами соборної. Почавши зі своєрідного пастельного імпресіонізму, інкрустованого образами і символами архаїчної звичаєвості карпатської Ойкумени, пройшовши потім через етап барокової поліфонії олюдненого герметизму вертепної скриньки, де зовсім поруч — стишена елегійність передчуття шлюбної таїни в поезії «Юна моя майбутня дружина» і лицарська маєстатичність героїчного чину віршів «Таврія» і «Кубанщина» («Бо саме час, бо днина пізня, / бо український шлях потах...// Кордони наші вкаже пісня / і черепи в очеретах»), Малкович у підсумковій своїй збірці «Із янголом на плечі» (1997) витворив власний континуум світоглядно-естетичного консерватизму. Саме консерватизму, бо домінантні напрямні цього світу належать культурній традиції європейської християнсько-демократичної правиці: відкидання усіляких там революцій — соціальних і сексуальних, культ родини з її освяченими давниною ритуалами і нормами поведінки, релігійність, що в жодному разі не обмежується на зовнішній формалізм, але й не заперечує обрядовості. Малкович, як і кожен справжній традиціоналіст в «Із янголом на плечі» — теж метафізик. Тільки він, зустрічаючись із неосяжним, щоразу актуалізує не атомізований досвід індивідуальної рефлексії, а перевірені віками мислеформи родової соборності. Поет знає про явленість Різдва, яке вивищується над усіма світовими скорботами та оптимізмами-песимізмами. «Мініатюрний світ вертепчика обертається на огром універсуму, в яслах із сіном народжується найбільша з усіх можливих таїн, яка єдина може бути джерелом цінностей. Цьому народженню допомагають збутися крихітні п’ятирічні підручні, старанно виспівуючи перші в своєму житті колядки. Ця першість анулює нагромадження буттєвої маси історичного часу, адже кожна дитина пояснює собі своє народження як найвтентичнішу і найважливішу подію у вічності. Так воно і є, і тому Боже та людське дитя виявляються однолітками та спільниками», — повищі слова поета Костя Москальця найточніше потенціюють рельєф поетичних ландшафтів Малковича — статечного буржуа і по-євангельському просвітленого поета, будівничого порцелянових міст...» (Олександр Хоменко).

 

Іван Малкович

СВІЧЕЧКА БУКВИ «Ї»

 

Описание: Дитячі поезії Івана Малковича, Свічечка букви Ї

 

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.

Іван Малкович

МОЛИТВА ДО АНГЕЛА

(за дитячою молитвою)

Ангелику мій,
охоронцю мій!
Рано, ввечір, вдень, вночі
будь мені до помочі.

Свічечкою
присвіти,
а крилами
захисти.

Іван Малкович

ПОНАД ДНІПРО ГУДЕ МЕТРО

(колискова для сина)

Понад Дніпро гуде метро,
і рибоньці не спиться.
І журиться старий Дніпро,
і сон Дніпрові сниться,

що є у водах дивна Січ,
де рибки
шабельками
видзвонюють як день, так ніч,
неначе плавничками.

Вони готуються в похід,
щоб річку захистити,
бо всі забруднюють її,
і рибкам ніде жити.

Бо знай, моя дитино, знай,
ти знати це повинна:
Дніпро для рибок — рідний край,
це їхня Україна...

Тепер тебе питаю я,
мій хлопчику чудовий:
чи гостра шабелька твоя,
чи коник твій готовий,

щоб захистити ліс від сліз,
і рідну нашу річку,
і те подвір’я, де ти зріс,
і зайчика, й лисичку?..

Ну що ж: я бачу, ти — козак,
ти — серденько хоробре.
Ти підростеш, твій коник — теж,
і все в нас буде добре.

А поки — спатоньки лягай:
вже рибка засинає,
і сині сни старий Дніпро
на хвилях колихає.

 

 

 

 

 

Категорія: "Магія мови" | Додав: dnzolenka (10.02.2020)
Переглядів: 47 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2020 uCoz