Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Заклад дошкільної освіти №2 "Оленка" м.Миргород


Понеділок, 10.12.2018, 15:40

 

Вас вітає

медична сестра дитячого садочку

Мелашенко Галина Іванівна

 

З грибів готують різноманітні смачні страви. Багато людей люблять збирати їх самі, солити, маринувати, смажити, робити грибні пироги. Але це не найлегша для шлунка їжа. Крім того, вони можуть викликати важке отруєння. Можна готувати грибні страви дитині? Більшість фахівців вважає, що чим пізніше малюки познайомляться з ними, тим краще. У всякому разі, включати їх в дитячий раціон до 2 років категорично забороняється. Дитині старшого віку гриби можна давати лише у вигляді супу. У солоному і смаженому вигляді вони шкідливі.



Чи можна дітям давати лісові гриби

Батьки мають право самі вирішувати, з якого віку давати гриби дитині. Тільки при цьому слеудует враховувати шкідливий вплив їх на організм малюка:

  1. Хітин є перешкодою для засвоєння поживних речовин. Крім того, він може посилювати алергічне дію інших продуктів.
  2. Грибами легко отруїтися. У багатьох з них є вкрай отруйні двійники: помилкові опеньки, помилковий білий (так званий сатанинський). Тому годувати дитину грибами, зібраними самостійно, особливо небезпечно.
  3. Тіло грибів має пористу структуру, тому вони, як губка, вбирають шкідливі речовини з ґрунту і пилу, що значно підвищує їх токсичність.

Перед приготуванням страв лісові гриби рекомендується відварювати 3 рази по 15 хвилин, зливаючи воду. Це допомагає позбутися від поглинених ними хімічних речовин. Але отрути при тепловій обробці не руйнуються. А ось харчова цінність після такого відварювання значно знижується.

 

Ентеробіоз у дітей — це глистова інвазія, обумовлена паразитуванням у кишечнику дитини дрібних круглих черв’яків (нематод) — гостриків (Enterobius vermicularis). У структурі гельмінтозів у дітей ентеробіоз посідає провідне місце (80–90%). Це пов’язано з відсутністю необхідних гігієнічних навичок і сприйнятливістю організму дитини до гельмінтної інвазії.

Причини виникнення ентеробіозу

Причиною виникнення ентеробіозу є гострик. Він вважається одним із трьох видів гельмінтів, поширених на території України і здатних паразитувати в людському організмі. Цей черв'як молочно-білого кольору має веретеноподібну форму. Чоловіча особина сягає в довжину 3–5 мм, а жіноча — 9–12 мм. Хвостова частина у самця загнута в сторону живота, у самки вона має гострий кінець, завдяки якому черв'яки й отримали характерну назву.

Ці паразити харчуються кишковим вмістом, хоча в деяких випадках можуть переходити на вживання крові. Зазвичай у кишечнику мешкають тільки самки, оскільки самці виходять із травного тракту після запліднення. В організмі однієї дитини може бути як кілька сотень, так і тисячі цих гельмінтів. Велика кількість особин у травній системі пов'язана з самозараженням дитини гостриками.

Механізм інвазії

Жіноча особина гострика не може розмножуватися, перебуваючи в просвіті кишечника. Коли її матка переповнюється яйцями, гельмінт опускається до прямої кишки, проходить через анус і відкладає потомство в періанальних складках. Через кілька годин яйця вже готові до інвазії (зараження). Під час чесання або походу в туалет вони потрапляють на руки, особливо під нігті, де перебувають тривалий час.

Джерелом інфекції є хвора людина. Вона являє собою потенційну небезпеку для оточуючих. Механізм інвазії — фекально-оральний. Головний фактор передачі — руки хворого, які поширюють яйця на предмети побуту, харчові продукти, меблі, гігієнічні засоби і т.ін. (контактний шлях). Дитина може заразитися навіть після плавання в басейні або при вдиханні пилу, в складі якого є яйця гельмінтів. Вони дуже живучі та зберігаються в зовнішньому середовищі 2–4 тижні.

Поглинуті зрілі яйця досягають тонкої кишки, успішно минаючи агресивне середовище шлунка. Після цього личинки виходять назовні й мігрують у сліпу кишку, де дозрівають. Дорослі особини прикріплюються на межі товстого та тонкого відділів кишечника. У нічний час доби, коли м'язи ануса розслаблені, гострики виповзають назовні, і цикл триває. Незважаючи на те, що тривалість життя збудника 1–2 місяці, дитина може хворіти роками в результаті самозараження. Гострики можуть розвиватися тільки в людському організмі. Домашні тварини не є джерелом захворювання. Таким чином, розвиток ентеробіозу багато в чому залежить від способу життя та дотримання елементарних правил гігієни.

Види ентеробіозу

Розрізняють безсимптомні та клінічно виражені форми ентеробіозу.

Симптоми ентеробіозу

Симптоми захворювання залежать від інтенсивності інвазії, частоти самозаражения, а також індивідуальної чутливості дитини. За первинного потрапляння збудника в організм інкубаційний період триває від 2 до 15 діб, а гостра фаза — 5–7 днів.

У гострій фазі ентеробіозу провідним клінічним синдромом є свербіж у періанальних складках (навколо ануса). Через 1–3 дні свербіж зникає, і з'являється знову через 2–3 тижні. Це пов'язано з циклом життя гостриків. Свербіж посилюється увечері та в нічний час. На шкірі навколо ануса можуть з'явитися почервоніння та розчухи, які можуть супроводжуватися розвитком вторинної інфекції (проктит, парапроктит; вульвіт і вульвовагініт у дівчаток та ін.).

У деяких дітей симптоми можуть взагалі бути відсутнім. Наявність скарг залежить від кількості дорослих особин гостриків у кишечнику. Спостерігаються ознаки ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), що наводить багатьох батьків на думку про харчове отруєння. Характерний біль у животі, відчуття дискомфорту, нудота. Діарея (пронос) за ентеробіозу носить специфічний характер. Екскременти оформлені, а частота походів у туалет становить 4–5 разів на добу. Рідше дитина скаржиться на закрепи і здуття живота.

Біль у животі може посилюватися та поширюватися переважно на праву клубову область, що нагадує симптоматику апендициту. Це супроводжується тенезмами (помилковими болісними позивами в туалет), здуттям живота та діареєю. Постійний дискомфорт призводить до порушення сну, плаксивості дитини, порушення розумової діяльності, зниження успішності в школі. Удень спостерігається сонливість, погана концентрація уваги. У тяжких випадках для дитячого ентеробіозу характерне зниження апетиту, втрата ваги.

Може з'являтися атопічний (алергічний) дерматит, причину якого не завжди вдається встановити. Для ентеробіозу також характерні інші алергічні ознаки: кропив'янка, кон'юнктивіт, риніт.

На ентеробіоз страждають і діти грудного віку. Уважна мама може помітити, що дитина без підгузків стає неспокійною, тягне ручки до ануса (анального отвору), погано спить. У періанальних складках з'являються почервоніння та розчухи. Можуть відзначатися алергічні висипання на шкірі без видимих ​​причин.

Глистова інвазія призводить до порушення всмоктування необхідних вітамінів і мікроелементів, що супроводжується відповідною симптоматикою.

Діагностика дитячого ентеробіозу

Діагностику захворювання проводить педіатр або дитячий інфекціоніст. Огляд і збір анамнезу не дають повноцінної інформації про хворобу, дозволяючи лише виключити інші види патологій (апендицит, проктит, парапроктит). У разі необхідності можна проконсультуватися також із дитячим неврологом, урологом і гінекологом.

Найінформативнішим методом діагностики ентеробіозу є виявлення яєць гостриків у зішкрібі з періанальних складок за методикою Грехема. Зішкріб проводять у ранкові години до дефекації та підмивання за допомогою ватного тампона або липкої стрічки, з подальшим мікроскопічним дослідженням у лабораторії. Дослідження проводиться триразово з перервою в 3–5 днів. Виявлення гостриків у калі (копрограма) малоінформативне, оскільки ці гельмінти не відкладають яйця в кишечнику. Тому під час копрологічного обстеження яйця гостриків виявляються рідко (у 5% випадків).

У загальному аналізі крові спостерігається еозинофілія — ​​підвищення кількості еозинофілів — клітин, які активізуються за глистових інвазій або алергічних реакцій.

Методи лікування ентеробіозу

Обстеження та лікування дитини проводить тільки лікар. Завдання батьків — вчасно звернути увагу на перераховані вище скарги та симптоми. Безуспішно лікувати ентеробіоз народними засобами (молочні клізми, часник та ін.). Це неефективно по відношенню до гостриків, а в деяких випадках може навіть бути небезпечно для дитини.

Лікування ентеробіозу спрямоване на знищення дорослих особин і запобігання їх подальшому поширенню.

Медикаментозне лікування

Дегельмінтизація (патогенетичне лікування) проводиться антигельмінтними препаратами. Дозування та тривалість циклів лікування визначає лікар. Ці препарати діють виключно в шлунково-кишковому тракті, не всмоктуючись у кров. Контроль дегельмінтизації проводиться дворазово з інтервалом в 10 і 30 днів. За негативних результатів обстеження дитина вважається здоровою.

У якості симптоматичного лікування, для зменшення свербежу та дискомфорту в періанальних складках призначають антигістамінні засоби. Для корекції мікрофлори кишечника після хвороби рекомендують давати пробіотики — засоби, що містять лактобактерії.

У якості допоміжного лікування, за призначенням лікаря можна застосовувати очисні клізми. Це допомагає вивести токсини та продукти життєдіяльності паразитів із кишечника, в зв'язку зі створенням лужного середовища.

 

До відома батьків!!!

    

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2018 uCoz