Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Заклад дошкільної освіти №2 "Оленка" м.Миргород


Понеділок, 28.09.2020, 04:07

 

Вас вітає

медична сестра дитячого садочку

Мелашенко Галина Іванівна

 

Як діяти  в ситуації карантину та від чого берегти дітей

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ: 

  • попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар
  • нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)
  • попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки
  • просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується
  • посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення
  • важливо уникати місць масового скупчення людей

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання. 

ЩО РОБИТИ: 

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

  • мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук
  • під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя
  • не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними
  • не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження

 

 

 

 

Профілактика ротовірусної інфекції.

 

   Нагадати жителям м. Миргорода про ротовірусну інфекцію спонукала мене інформація від моїх друзів, щодо наявності проблем зі здоров'ям  їх та членів їх сімей.

   В багатьох сім'ях фіксуються розлади шлунково-кишкового тракту з важким перебігом  у дітей і більш легким  у дорослих.

    Наявність таких захворювань серед населення міста підтверджують і фахівці які здійснюють епідемічний нагляд. Так, таких захворювань небагато, вони носять спорадичний, сімейний характер.

   Але враховуючи незадовільний статистичний облік гострих кишкових інфекцій в Україні думаю, що це є верхівка айсбергу. Клінічний перебіг хвороби, її сезонність (зимово-весняний період), частіше ураження дітей - характерний для ротавірусних інфекцій,про які хотілось би поговорити з читачами.

    Ротовірусна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується гострим початком хвороби, з поєднанням симптомів ураження шлунка і кишечника з респіраторними проявами на початкових етапах захворювання.

   Інфекція має виражену зимово-осінню сезонність. Хворіють люди всіх вікових груп, але більш сприйнятливі маленькі діти у віці від півроку до 2-3 років. Іноді, на початку захворювання, ротавірусний ентерит розцінюється як ГРВІ, а потім приєднуються симптоми діареї.

   Часто ротавірусний ентерит називають кишковим або шлунковим грипом.

  Джерелом інфекції є тільки хвора людина або вірусоносій. Інкубаційний період (час від моменту зараження до появи перших клінічних ознак) при ротавірусної інфекції, в середньому, становить від 14 годин до 3-5 днів. Під час інкубаційного періоду відбувається розмноження і накопичення ротавірусу.

   Хвора людина стає заразним для оточуючих вже з кінця інкубаційного періоду і триває до одужання. Передача збудника відбувається фекально-оральним шляхом, через забруднені предмети вжитку, брудні руки, забруднені харчові продукти, воду. Так само можливе зараження повітряно-крапельним шляхом.

    Основні симптоми захворювання:

– турбують нудота, багаторазова блювота (блювотні маси водянисті з домішкою їжі і слизу). У більшості випадків блювота припиняється до кінця першою-другої доби хвороби;

– одночасно або трохи пізніше з’являється діарея, яка супроводжується болями в животі;

– у частині пацієнтів спочатку захворювання проявляються респіраторні симптоми – нежить, біль і першіння в горлі, почервоніння зіву;

– інтоксикаційний синдром – підвищення температури тіла, загальна слабкість, лихоманка, біль в м’язах.

    Вірус відрізняється високою контагіозністю, швидко поширюється в замкнутих просторах дитячих колективів. Дуже часто, якщо в групі дитячого закладу занедужав одна дитина, то протягом тижня будуть інфіковані практично всі.

    Тривалість захворювання від 1 до 2-х тижнів.

    Симптоми зневоднення у дітей молодшого віку, які спостерігаються при ротавірусної інфекції: дратівливість, плаксивість, плач без сліз, іноді зниження сечовипускання (так званий «сухий підгузник»), сухість слизових, суха шкіра, сонливість, зниження еластичності шкіри, тахікардія.

   Відновлення після ротавірусної інфекції займає кілька тижнів. Після перенесеної інфекції залишається частковий імунітет, який не виключає повторного зараження, але полегшує перебіг захворювання.

   Для діагностики ротавірусної інфекції використовують експрес-тести.

  У країнах ближнього зарубіжжя, для первинної профілактики ротавірусної інфекції використовують вакцинацію. Щеплення здатне знизити захворюваність на 50-70% і попередити до 90% всіх тяжких випадків ротавірусної інфекції у дітей молодшого віку.

   В Україні не використовується рутинна вакцинація проти ротавірусної інфекції.

   Заходи індивідуальної профілактики такі ж, як і при будь-якої гострої кишкової інфекції:

– дотримуйтеся особистої гігієни, мийте частіше руки, особливо перед їжею і після відвідин туалету;

– не вживайте в їжу немиті овочі, фрукти і зелень;

– проводьте правильну кулінарну і термічну обробку харчових продуктів, дотримуйтесь умов і термінів їх зберігання;

– не вживайте воду з невідомих джерел, пийте кип’ячену або очищену воду;

– намагайтеся не харчуватися на вулиці, це стосується особливо дітей.

Медики попереджають: якщо вас спіткала хвороба, не займайтеся самолікуванням, зверніться до медичних працівників. Хочу звернути увагу батьків, що ця рекомендація є обов'язковою для дітей, особливо ясельного віку. Організм таких дітей в такому віці дуже чутливий до зневоднення, що в свою чергу призводить до смерті дітей.

 

Заступник начальника відділу

державного нагляду за дотриманням

санітарного законодавства

Миргородського міськрайонного управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Полтавській області                                                                   Микола ГАВРИЛЕНКО

 

Обережно, Грип!!!!!

 

 

Про дифтерію

Дифтерія – це інфекційне захворювання, спалах якого виник в Україні. Вона є значно небезпечнішою за кір, адже смертність від дифтерії дуже висока. Читайте про симптоми, а також профілактику та лікування недуги.

Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає серцево-судинну, дихальну та нервову системи, а також надниркові залози. На інфікованому місці виникає запальний процес із фібринозним нальотом.

Наприкінці жовтня 2019-го року в Україні зафіксували спалах дифтерії. 23 жовтня стало відомо про госпіталізацію 15 студентів Ужгородського університету, в яких діагностували паличку дифтерії. 24 жовтня було підтверджено випадок інфікування 9-річного хлопчика в Києві: дитина не мала щеплення від хвороби через відмову батьків.

Нові спалахи захворювання спричинені саме низьким рівнем захисту населення. За даними Центру громадського здоров'я, за дев'ять місяців 2019 року щепленими від дифтерії є лише 59% дітей до року та 52% дорослих.

       

 

Ентеробіоз у дітей — це глистова інвазія, обумовлена паразитуванням у кишечнику дитини дрібних круглих черв’яків (нематод) — гостриків (Enterobius vermicularis). У структурі гельмінтозів у дітей ентеробіоз посідає провідне місце (80–90%). Це пов’язано з відсутністю необхідних гігієнічних навичок і сприйнятливістю організму дитини до гельмінтної інвазії.

Причини виникнення ентеробіозу

Причиною виникнення ентеробіозу є гострик. Він вважається одним із трьох видів гельмінтів, поширених на території України і здатних паразитувати в людському організмі. Цей черв'як молочно-білого кольору має веретеноподібну форму. Чоловіча особина сягає в довжину 3–5 мм, а жіноча — 9–12 мм. Хвостова частина у самця загнута в сторону живота, у самки вона має гострий кінець, завдяки якому черв'яки й отримали характерну назву.

Ці паразити харчуються кишковим вмістом, хоча в деяких випадках можуть переходити на вживання крові. Зазвичай у кишечнику мешкають тільки самки, оскільки самці виходять із травного тракту після запліднення. В організмі однієї дитини може бути як кілька сотень, так і тисячі цих гельмінтів. Велика кількість особин у травній системі пов'язана з самозараженням дитини гостриками.

Механізм інвазії

Жіноча особина гострика не може розмножуватися, перебуваючи в просвіті кишечника. Коли її матка переповнюється яйцями, гельмінт опускається до прямої кишки, проходить через анус і відкладає потомство в періанальних складках. Через кілька годин яйця вже готові до інвазії (зараження). Під час чесання або походу в туалет вони потрапляють на руки, особливо під нігті, де перебувають тривалий час.

Джерелом інфекції є хвора людина. Вона являє собою потенційну небезпеку для оточуючих. Механізм інвазії — фекально-оральний. Головний фактор передачі — руки хворого, які поширюють яйця на предмети побуту, харчові продукти, меблі, гігієнічні засоби і т.ін. (контактний шлях). Дитина може заразитися навіть після плавання в басейні або при вдиханні пилу, в складі якого є яйця гельмінтів. Вони дуже живучі та зберігаються в зовнішньому середовищі 2–4 тижні.

Поглинуті зрілі яйця досягають тонкої кишки, успішно минаючи агресивне середовище шлунка. Після цього личинки виходять назовні й мігрують у сліпу кишку, де дозрівають. Дорослі особини прикріплюються на межі товстого та тонкого відділів кишечника. У нічний час доби, коли м'язи ануса розслаблені, гострики виповзають назовні, і цикл триває. Незважаючи на те, що тривалість життя збудника 1–2 місяці, дитина може хворіти роками в результаті самозараження. Гострики можуть розвиватися тільки в людському організмі. Домашні тварини не є джерелом захворювання. Таким чином, розвиток ентеробіозу багато в чому залежить від способу життя та дотримання елементарних правил гігієни.

Види ентеробіозу

Розрізняють безсимптомні та клінічно виражені форми ентеробіозу.

Симптоми ентеробіозу

Симптоми захворювання залежать від інтенсивності інвазії, частоти самозаражения, а також індивідуальної чутливості дитини. За первинного потрапляння збудника в організм інкубаційний період триває від 2 до 15 діб, а гостра фаза — 5–7 днів.

У гострій фазі ентеробіозу провідним клінічним синдромом є свербіж у періанальних складках (навколо ануса). Через 1–3 дні свербіж зникає, і з'являється знову через 2–3 тижні. Це пов'язано з циклом життя гостриків. Свербіж посилюється увечері та в нічний час. На шкірі навколо ануса можуть з'явитися почервоніння та розчухи, які можуть супроводжуватися розвитком вторинної інфекції (проктит, парапроктит; вульвіт і вульвовагініт у дівчаток та ін.).

У деяких дітей симптоми можуть взагалі бути відсутнім. Наявність скарг залежить від кількості дорослих особин гостриків у кишечнику. Спостерігаються ознаки ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), що наводить багатьох батьків на думку про харчове отруєння. Характерний біль у животі, відчуття дискомфорту, нудота. Діарея (пронос) за ентеробіозу носить специфічний характер. Екскременти оформлені, а частота походів у туалет становить 4–5 разів на добу. Рідше дитина скаржиться на закрепи і здуття живота.

Біль у животі може посилюватися та поширюватися переважно на праву клубову область, що нагадує симптоматику апендициту. Це супроводжується тенезмами (помилковими болісними позивами в туалет), здуттям живота та діареєю. Постійний дискомфорт призводить до порушення сну, плаксивості дитини, порушення розумової діяльності, зниження успішності в школі. Удень спостерігається сонливість, погана концентрація уваги. У тяжких випадках для дитячого ентеробіозу характерне зниження апетиту, втрата ваги.

Може з'являтися атопічний (алергічний) дерматит, причину якого не завжди вдається встановити. Для ентеробіозу також характерні інші алергічні ознаки: кропив'янка, кон'юнктивіт, риніт.

На ентеробіоз страждають і діти грудного віку. Уважна мама може помітити, що дитина без підгузків стає неспокійною, тягне ручки до ануса (анального отвору), погано спить. У періанальних складках з'являються почервоніння та розчухи. Можуть відзначатися алергічні висипання на шкірі без видимих ​​причин.

Глистова інвазія призводить до порушення всмоктування необхідних вітамінів і мікроелементів, що супроводжується відповідною симптоматикою.

Діагностика дитячого ентеробіозу

Діагностику захворювання проводить педіатр або дитячий інфекціоніст. Огляд і збір анамнезу не дають повноцінної інформації про хворобу, дозволяючи лише виключити інші види патологій (апендицит, проктит, парапроктит). У разі необхідності можна проконсультуватися також із дитячим неврологом, урологом і гінекологом.

Найінформативнішим методом діагностики ентеробіозу є виявлення яєць гостриків у зішкрібі з періанальних складок за методикою Грехема. Зішкріб проводять у ранкові години до дефекації та підмивання за допомогою ватного тампона або липкої стрічки, з подальшим мікроскопічним дослідженням у лабораторії. Дослідження проводиться триразово з перервою в 3–5 днів. Виявлення гостриків у калі (копрограма) малоінформативне, оскільки ці гельмінти не відкладають яйця в кишечнику. Тому під час копрологічного обстеження яйця гостриків виявляються рідко (у 5% випадків).

У загальному аналізі крові спостерігається еозинофілія — ​​підвищення кількості еозинофілів — клітин, які активізуються за глистових інвазій або алергічних реакцій.

Методи лікування ентеробіозу

Обстеження та лікування дитини проводить тільки лікар. Завдання батьків — вчасно звернути увагу на перераховані вище скарги та симптоми. Безуспішно лікувати ентеробіоз народними засобами (молочні клізми, часник та ін.). Це неефективно по відношенню до гостриків, а в деяких випадках може навіть бути небезпечно для дитини.

Лікування ентеробіозу спрямоване на знищення дорослих особин і запобігання їх подальшому поширенню.

Медикаментозне лікування

Дегельмінтизація (патогенетичне лікування) проводиться антигельмінтними препаратами. Дозування та тривалість циклів лікування визначає лікар. Ці препарати діють виключно в шлунково-кишковому тракті, не всмоктуючись у кров. Контроль дегельмінтизації проводиться дворазово з інтервалом в 10 і 30 днів. За негативних результатів обстеження дитина вважається здоровою.

У якості симптоматичного лікування, для зменшення свербежу та дискомфорту в періанальних складках призначають антигістамінні засоби. Для корекції мікрофлори кишечника після хвороби рекомендують давати пробіотики — засоби, що містять лактобактерії.

У якості допоміжного лікування, за призначенням лікаря можна застосовувати очисні клізми. Це допомагає вивести токсини та продукти життєдіяльності паразитів із кишечника, в зв'язку зі створенням лужного середовища.

 

До відома батьків!!!

    

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2020 uCoz